Запахла осінь листям із горіха,
Заплакала туманом сірим стріха,
Береза сумно довге гілля опустила
І біле тіло соромливо ним прикрила.
Рум'янцем загорілася калина,
Червоного намиста начепила,
І колір сукні через день міняє,
Як дівчина, що парубка чекає.
Посохло під морозом пряне зілля,
З під брів на небо зиркає рілля-
Чи дощ, чи сонце терпеливо виглядає,
Чи вже готова спати і дрімає.
А ліс затих,як на похмілля,
Ледь-ледь живий після дозвілля.
Лиш жалібно скрипить сосна,
Дурманить киснем хвоя запашна.
З під листя виліз обережний боровик,
Росою вмився і швиденько зник,
Замаскувавши шапку мохом і травою,
Загруз у землю білосніжною ногою.
А на галявині червоний хоровод,
Танцює мухоморячий народ,
Строкатим різнобарвним карнавалом,
Вражає живістю і радує запалом.
Верхівки вітер обережно зачепив,
І ліс від подиху цілющого ожив,
Зозуля десь луною закувала,
Комусь багато років обіцяла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2021
автор: Таїсія Діброва