Антологія одного світанку
(ранкова казочка для батьків)
Маленький осінній Світанок ще дрімав у хмаринці, і навіть уявити собі не міг, який чудовий день подарує людям.
Темне нічне покривало потихеньку звільняло небо, залишаючи за собою сиву доріжку. Затійник-вітер полетів кудись на землю заплітати вербам жовтенькі кіски, а за спиною про щось пліткували химерні моровиці, і Світанку стало так сумно, що він, нарешті, наважився розбудити Сонечко. Він нерішуче смикнув його за тоненький промінчик і тихо прошепотів : «Агов, Сонечко, прокидайся, час вставати!»
«Дякую, що розбудив, друже, мені давно час на землю!» - усміхнулось воно у відповідь рожевими промінцями й побігло у своїх щоденних справах. Світанок широко розкрив блакитні очі і мимоволі замилувався небесами: він вперше побачив схід сонця.
Поволі проміння огортало сонну землю і змінювало свої кольори від яскраво-малинового до ніжного жовтенького, які так любить царівна-осінь. Побіг за ними й Світанок...йому так кортіло швидше все побачити!
Він спустився на гілочку стиглої горобини й захоплено притулився щічкою до її краси:
Витончене, ще зелене, вряди- годи з позолотою, листя її тримало в долонях червоні терпкі грона, задумливо зустрічаючи новий день. Зовсім поруч милувався горобинкою красень-клен у своєму осінньому вбранні, розгубивши від подиву золоті різьблені листочки. Вони поволі злітали й, кружляючи, падали на зовсім іще по-літньому зелену траву, і на яскраві курточки малят, що бігли до школи, і на спантеличених рудих котів, що спостерігали ці зміни.
Маленький Світанок навіть уявити собі не міг, як багато можна побачити з гілочки горобини! Повернувсь праворуч – побачив здалеку, як бідя ставка навчає молодь старий Лелека. Ще мить – і знялась їх зграя, голосно й сумовито прощаючись, відлітала до вирію.
Несподівано сум розвіяв галасливий дзвоник: малеча сіла на урок. Зацікавлено присів на шкільне підвіконня: третьокласники саме розповідали вчительці про те, що вони бачили вранці по дорозі до школи. Всі так приязно усміхались, що Світанок заслухався.
- А зараз, давайте запишемо про все, що зустріли цього ранку дорогою до школи.
Дівчатка й хлопчики схилились над зошитами і зосереджено почали писати щось. Світанкові дуже кортіло дізнатися, що ж можна побачити вранці, мабуть, не дуже багато, адже діти не сиділи, як він, на горобинці! Він тихенько пробрався до притихлого класу і почав заглядати через плече кожному, читаючи. Дуже здивувався, коли побачив там і про себе. І про Сонечко, і про осінь, і про котів...
=ЗОЛОТИЙ РАНОК=
«Я сьогодні прокинувся з добрим настроєм, а за вікном- сонечко ясне!» (Д.)
«Усміхнулась матуся, у неї- золота душа» (С,)
«... розбудила мене лапкою моя кицька Міла. У школі я зустрів свого друга. Гукнув йому: «Ей. Кирило!» Осінь- щаслива»(Р.)
«Йшов до школи й побачив золоте деревце» (М.)
«У моєї мами золоті руки. А на дереах –золоте листя. Йшов я до школи і побачив їжачка. Він їв яблучко.»(Т.)
«Летіли пташки у теплі краї, старші – давали золоті поради молодим» (Н)
«Горіх вкрився яскравим листям і став дуже-дуже красивий. Під ним вмивався кумедний маленький котик» (В)
«У горіхові я побачив білочку» (Д.)
«Під квітучим кущем жоржини побачив кішечку з кошенятами. Вони снідали мамине молочко. Золота сімейка» (К,)
«На вулиці- осінь. Незабаром почнеться листопад. Вже прохолодно, тому треба добре вдягатись» (К.)
«Листя. Листя...Листопад! Вдягнусь тепло» (Я.)
«У листочках спало маленьке кошеня. Воно було таке гарне, як у мультику «Сімба» голуби кружляли зграйкою, їх годувала бабуся» (В.)
«Осінь-дуже гарна, радісна пора. Вона щедра і мила. З нею можна і посумувати» (С.)
«Школа наша така красива у золотому сонці» (А.)
«Прибігла до школи першою. Зустріла своїх друзів,весело ми грали в гру «Дожени мене!»(М.)
«Люблю мою золоту сім’ю” (С.)
«Мене розбудила моя бабуся. Вона у нас-золота! Ми їхали до школи велосипедом, зустріли їжачка й білочку»(В.)
«Дорогою зустрів своїх друзів. Ми сміялись і заходили до класу дружно» (В.)
«Мене розбудила моя кицька Маруська. Зібрав портфель і прийшов до класу.Перший урок –українська мова калинова, пишу про мою золоту матусю» (К.)
«А мене розбудила моя кицька Тася. Дорогою я зустрів котика і кицю. Дерева вже вдягли своє золоте вбрання. Дійшов до школи і побачив, як вона змінилась: золотисті кущі і хмаринки білі-білі. Зайшов до класу, а у вчителя-серце золоте... осінь-золота»(Г.)
Урок потихеньку закінчувався, а Світанок все читав і читав такі теплі прості дитячі слова про маму, родину, школу і осінь. Золоті слова. «Звідки ж вони про все дізналися?» - замислився він, перетворюючись несподівано для себе на добрий і усміхнений День.
А й справді, звідки?
(Т.Прозорова і діти 3-В класу...золоті діти )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2021
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)