Сидить в пригорку баба Маша,
рубає гарбузи на кашу!
Насіння звіти дістає,
зернята сушить й продає!
Та пара внуків в баби є,
по трохи старість дістає.
В селі худоба ,кури й свині,
моторна добра господиня!
Життя прожите, було важко
і лободову їла кашку,
була в колгоспі лановою,
там працювала ще малою!
Росла вона , росли і діти,
волосся почало сивіти.
Зроста дерева гарним садом,
сушінь сушила з виноградом!
Старого діда поховала,
город по трохи обробляла,
онуків й доньок виглядала,
з калитки що засів ще мала!..
..В хустині, стежкою,
густим вишневим садом,
де похилився тин,
на хату білу під вапном..
Так згадую тебе
і ніби рядом,
гортаю сни, дитинства миті..
То моє!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2021
автор: Лера Во