байдужість – найчесніше пекло,
у якому можна тонути вічність,
відчувши її дотик лише впродовж короткої миті.
байдужість не вбиває, вона переламує хребет,
і навіть не змигне оком у твій бік,
навіть не дивиться, як ти повзеш,
звиваючись по-гадючому.
байдужість, однак, не лицемірить і
не заграє з тобою і це найгірше,
бо ти все-одно марно сподіватимешся
на крихту уваги,
все-одно вповатимеш на милосердя.
байдужість зробить з тебе жертву і
хижака одночасно, бо зазираючи їй в очі ,
станеш жорстоким до себе у знанні
глибини дна безнадійності.
хвилинна байдужість в обличчях рідних живе,
доки живуть вони, тобто,
довга агонія забезпечена,
бо за токсичністю така байдужість
може бути максимально радіоактивною,
і жерти тебе поволі.
байдужість сліпа і глуха потвора,
яка наколює тебе на голки,
повертаючись до тебе спиною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2021
автор: Сніг_на_голову