***
Я цю осінню січ переживу
і позбираю всі жалі у торбу,
означивши нескоренням добу,
не знітивши поставу неба горду.
І хай довкола тьма пристосувань
складає руки скорено на грудях,
не дамся під оруду калабань,
котрі здаються чистими на людях.
І доки ще довкруг снує жовтінь
таку святенну купіль для крилатих,
змахну з душі своєї прикру тінь
і, попри все, наважуся літати.
Допоки тне безглуздя сіра січ,
безправно зазіхаючи на осінь,
зцілую спокій з Божих передпліч,
шубовснувши у листя ноги босі.
29.10.21 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2021
автор: Леся Геник