Розбився день на друзки –
ой! Біда
колише голу доню:
гой-да-да –
не має ані хустки,
ні рядна,
та ж руцятка холоні
простяга.
Є вітру присиплянки:
у-у... Схлип.
Горіхова колиска
рип та рип.
– Тепліше стане зранку,
потерпи,
а поки сонце низько –
тихо! Спи!
Взяла-м до себе на ніч
те мале
у ліжко під перину,
би не зле.
Просилося про поміч
ще за дня.
Лишилося на зиму
біденя.
Отак, лиш день чорніє,
гой-да-да,
я рідна матір наче,
як біда.
Хай трохи потепліє –
по біду –
віддам дитя. Заплаче:
не піду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2021
автор: Сніг_на_голову