Панський сад

Спогади,  спогади...  Пам"ятаю,  тато  розповідав  про  пана,  який  у  селі  Івашинівка  (тато  чомусь  завжди  казав  Зелений  Яр)  П"ятихатського  району  Дніпропетровської  обл.,  де  виріс  тато,  розводив  сади  з  чудовими  сортами  плодових  дерев.  Здається  прізвище  пана  було  -  Очкалов.  А  "Диким  полем"  називалася  велика  територія  України,  куди  входили  також  Дніпропетровська,  Полтавська  і  ще  до  десяти  областей.

П  А  Н  С  Ь  К  И  Й      С  А  Д

Не  любувався  пан  хортами,
Не  мав  орлівських  рисаків,
Він  ще  незнаними  сортами
На  «Дикім  полі»  сад  творив.

 І  зеленіло  «семеренко»
 Стрічаючи  мороз  і  сніг,
 Гілля  від  золота  «пармену»,
 Мов  пломеніло  у  вогні.

Цариця  груш  -  «Любима  Клаппа»,
І  дивна  слива  «Анна  Шпет»,
Прийшли  до  пана,  що  як  тато,
Їм  став  хазяїн,  друг,  поет.

 Сорти  незнані,  невідомі,
 По  волі  пана  йшли  в  наш  край,
 І  у  новім  для  себе  домі
 Знайшли  «обетований  рай».

У  революцію  двір  панський
Дотла,  крім  цегли,  весь    згорів,
Пан  від  "удару"*  вмер  зненацька,
Сім’я  з  очей  пролетарів

 десь  зникла...
 Сад  живим  лишився,
 Як  пам’ять  про  незлих  панів,
 І  шість  ставків  в  ярах  пречистих.
 (Сад  вижити  б  не  зміг  без  них)...

О!  Скільки  крові  пролилося
У  море  ненависті  й  злості!
.        .          .          .          .          .          .          .          .
Що  людям  час  згвалтований  приніс?
Лиш  море  голоду,  біди  і  сліз...
удар  -  інсульт
Автор  вірша  Силенко  Григорій  Венедиктович  (1911-1997)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2021
автор: Людмила Григорівна