На зоряній вежі куються мечі
Та гОстряться списи сталеві…
Від самого ранку, як в пекла печі
Палають знамення на небі.
Скував обладунки Небесний Зброяр,
Повісив на хрест біля сонця.
Для битви напевне, ще час не настав,
А смерть зазирає в віконце.
Бо тут у підніжжя Святої Гори
Орли свої крила здійняли
В самісінькій прірві на деці чарИ*
Скипають у магмі Стожари…
Безбожний — безбожному пазухи рве
та серце живцем розтинає…
Отримали демони пійло своє,
Отруєну кров допивають.
Стогни, не стогни, ще твій час не настав!
Терпінням нездоланні муки…
Господь, ще своєї війни не почав —
За зраду заплатять онуки.
ЧарА* – сковорода на Поділлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2021
автор: Олег Крушельницький