[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qkd_xpPe9FM[/youtube]
Осінь не наводить зовсім смутку,
Просто, особлива ця пора.
Як і все, проходить дуже швидко,
Часто ще й торкається пера.
Ти буваєш різною, майстрине,
І не раз примушуєш страждать.
Але це буває лиш хвилинне,
Настрій свій нам можеш передать.
Із дощами проливаєш сльози,
Невідомо, плачеш ти за чим.
Зрозуміти ми тебе не в змозі,
Бо не знаєм всіх твої причин.
Маєш хист до всього, непростий,
Вишиваєш нитками картини,
Надто любиш колір золотий,
Ще роси́ вкидаєш намистини.
Вчора вишивала все старанно,
Підбирала різні кольори.
І, здавалось, все тут бездоганнно,
Вишиванка вранці на землі.
Не відірвеш від краси очей,
І по ній проходим обережно,
Золото збираємо з алей.
Осінь! Тебе любимо безмежно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2021
автор: Н-А-Д-І-Я