де ти була, коли я розбивався, горів і ламався;
коли мої дні текли, мов вода по віконних шибах;
коли я страждав і мучився, коли я лежав безпорадний,
і бачив та чув лиш те, чим ти мене оточила?
поки ти покладалася на нікчемні чужі слова,
й готова була померти заради пустих ілюзій,
я дивився на сонце,
й бачив на ньому плями.
розгублений в думках, я заблукав у часі,
й тинявся так без мети, доки було посіяно
насіння щасливих змін, насіння нового життя.
надворі була негода, сутінки й тихий дощ;
я просто сидів, і палив свої дні,
не знаючи, що робити.
а потім я вийшов на небезпечну прогулянку –
тобто небесну, ага – минаючи нашу тишу.
я зрозумів невдовзі, що справді мій час настав,
і поквитався з минулим, щоб знов повноцінно жити.
я вийшов на ту небезпечну прогулянку, знаючи,
що насправді моє майбутнє щойно тепер посіялося.
я знав, що чекати ще довго, та це вже було не чекання:
я просто пішов до сонця без сподівання дійти
coming back to life, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=tC8631Kqzb0
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2021
автор: mayadeva