ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ

Це  дивне  життя,  дивне,  дивне:
Як  диван  розхристаний,  як  небо  димне,
Як  риба,  що  в  безвість  пливе  на  дно,
Як  я,  як  я  —    у  твої  обійми.
І  коли  на  крок,  на  крок,  на  два  
Підходиш  до  нього  —  здаються  ближчими,  
А  тому  не  такими  захопливими  дива,
На  крок  чи  на  два  —  не  таємничими.
Люблю  тебе,  знаєш,  я  —  і  не  люблю,
Вгадую  риси  знайомі,  і  втому.
Розчинитись  в  тобі,  це  пролити  свою  ріку,  
До  твоєї  ріки,  а  тому  я  в  тобі  не  потону.
Ти  станеш  знаком  окличним,  знайомим  знаком,
Для  повені  в  зливу  і  злих  у  мені  стихій,
А  потім  так  тихо,  як  нота  в  кімнаті  пустій  –  
Зникнеш.
Зникнеш.
Зникнеш
З  гірким  осадком.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2021
автор: Володимир Каразуб