Родинний меч


Меч  з  дерева  висить  над  головою,
Вже  почорнів,  та  я  у  братстві  з  ним.
Мій  дід  нащадкам  сильною  рукою
Напутній  напис  на  мечі  зробив.

Немає  діда  нині  вже  живого
Та  слід  родинний  стелиться  давно:
Меч  огранив  і  лева  золотого,
Як  символ  роду,  закріпив  свого.

Пройшли  роки  і  лева  вже  немає,  
І  герб  родинний  канув  в  небуття.
Лиш  шашіль  меч  уперто  роз’їдає,
Та  сиплеться  із  нього  порохня.

Від  того  мені  боляче  і  сумно  –  
Родинні  відмирають  почуття,
І  діти  повелися  нерозумно  –  
Син  викинув  меч  діда  на  сміття!

     --


адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2021
автор: Г. Король