Знову світом снує карантин і хапає за горло безщадно.
Ти блукаєш містом один і відчуваєш себе безпорадно.
Вже здичавів і виєш, як вовк, від щоденної ізоляції.
Увесь світ заіржавів і змовк - вимагає цивілізації.
І ще більше мандрів, обіймів, розмов,
Порушити врешті цю тишу могильну,
В мені зародився ще той життєлов,
що вірить в людину незламну та вільну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2021
автор: Квітка Надії