Мчать авто, - щось, мабуть, знають
І летять усі підряд.
Хто вони, що так гасають,
Наче їх женуть під зад?
"Зупинись!.." - кричати марно,
Майже всі глухі, сліпі.
Бачать ціль якусь примарну,
Бурмотять самі собі.
Хтось летить кудись щоденно,
Очі вирячив в пітьму.
"Ти куди, немов блаженний?
Зупинись!..- кричу йому, -
Пригальмуй хоч перед рогом,
Очі хоч на мить роззуй -
Там кривавим світить оком
Світлофор, мерщій гальмуй!"
І летить, і не зважає,
Що летальна кожна мить.
І ніщо не зупиняє, -
Світлофор дарма мигтить.
Хто це бачить? Хто це знає?
Світ летить що сил, - куди?!
Та надію я плекаю, -
Він летить кудись-таки.
Що за світ за виднокраєм?
І яка наступна мить?
З світом нас одне єднає -
Ми летим і світ летить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2021
автор: Рунельо Вахейко