Як падає сніг, так спадають і роси
Вже срібло давно я вплітаю у коси
І ниткою злата прошиті роки
Та тільки душа не спішить у віки.
Встрічає весну і кохається з літом
Осіннім проміннячком ніжно зігріта
У сивих туманах ховає свій жаль
Зима покривалом накриє печаль.
О ні! Я живу, я любити ще вмію
На довгі роки я плекаю надію
Вже внуків зутріла про правнуків мрію
Щоб жити, творити, писати для всіх
Бо ліки душі - щира радість і сміх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2021
автор: Марія Кушніренко