Ми вигораєм на життєвій ниві,
З землі походим - в землю йдем.
Радієм, завжди, літній зливі,
Все що посієм, те пожнем.
Нема кому землю орати,
Бо молодь оре в інтернеті.
І до обіду хоче завше спати,
Вночі, під пиво, танці на паркеті.
Нема кому сіяти просо,
Пшеницю, жито і садити буряки.
Краще на виставку піти Пікассо,
Аніж на полі, як ті жебраки.
Ми вигораєм на життєвій ниві,
У дистанційних школах в інтернеті.
Ми нині всі такі сміливі,
І Google нам в поміч на планшеті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2021
автор: