відвертаймося від вбогих та знедолених;
відвертаймося від слів, що вони промовляють
так переконливо, що ми їх не розуміємо:
не вважай, ніби те, що відбувається,
є клопотом тих, хто від цього страждає,
бо инакше побачиш: ти долучився
до глобальної відвернености людства.
це – неприродна гидота, коли з якоїсь причини
світло, нам дане від бога, стає пітьмою та тінню,
і вкриває, немов непроникною ковдрою,
все добре та зле, що ми знали раніше.
ми не могли й подумати, скільки стало таких,
в кого в грудях не серце, а незворушний камінь.
ми, можливо, смертельно жахнулися б,
усвідомивши: всі ми – самотні,
й замість білого світу бачимо
пишні мрії своєї пихи.
після тривог метушливого дня,
під крилом благодатної ночі,
коли всі мовчання єднаються
в гармонійний безмовний акорд,
не виголошуйте жодних промов,
вшановуйте злагоду й тишу,
й спостерігайте, як вас зачаровують
магічні слова зірок, що спалахнули на небі,
– а тоді, трохи згодом, ви, можливо, почуєте вітер,
вітер змін, що здіймається сильно й раптово,
коли ніч нетерпляче змахує крилами:
не відвернися від слабосилих та вбогих,
не потерпи порожнечі та холоду в себе в грудях!
ми повинні зробити цей світ справедливим,
спільним, привітним до всіх і до кожного –
не стій непричетним, не витріщайся даремно:
доклади до цієї мрії стільки розуму, сил та часу,
скільки тобі не шкода, й ніколи не відвернися
on the turning away, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=KjGXnSdVwCY
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2021
автор: mayadeva