Всякому місту звичай, права,
Всяка тримає свій ум голова
Г.Сковорода
Клен худорлявий мов франт в сердоліках,
Прийшлий з сивин попередніх віків,
А навкруги шаленіють шуліки,
Кра́дуть скарби— й до своїх куферків.
Показ якраз почала горобина,
Палкість єства викриває ґердан.
Яблуня щедрою бути повинна,
Щоб похвалив примхуватий гурман.
Носить ялина довічну сорочку,
Чистить й голками зшиває щораз—
Одіж буденна і без заморочок.
Взимку хіба сам пришпилиться страз.
Жи́лавий дуб хоче втримати небо:
Гуси розквацяли летом впротяж.
Жолуді сипле на проріст круг себе.
Сам на сторожі— й вдягнув камуфляж.
Хміль потягнувся, шукає підпори.
Жалить, як словом, глуха дереза.
Свій мікрокосмос в рослин без розбору.
В нім, як в людей: є дуби, є й лоза…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2021
автор: Valentyna_S