На річці тихій вечір стишив хід,
сягнув до дна черпнути темну воду
і, наче проклятий цим світом содоміт,
мотузку вдяг на місяця, що сходив,
і з наміром завдати вмисне шкоди
писав на водній гладі заповіт.
Здригнулася ріка і місяць зблід,
почувши хрип безвітря, рухи певні:
в темніший світ цей вечір перехід
творив спокійно і упала темінь
у ледве-ледве сірі ще легені.
У річку тиху ночі перший слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2021
автор: Сніг_на_голову