11 жовтня у вічність відійшов соліст гурту «Мертвий півень» Місько Барбара.
Пригадую, що моє перше знайомство із цим гуртом відбулося на фестивалі «Форт Місія».
У ті далекі часи, коли коронавірус, ще не був нормою життя, а молодь тусила на фестах на повну під пиво й добру музику. Я також був молодим і не таким важким на підйом.
Стояв під сценою й очікував на ще невідомий мені гурт.
Попри те, що я здавна цікавився українською музикою, даний гурт пролетів повз мене, як фанера над Парижем разом із їхньою піснею «Ми помремо не в Парижі».
Уперше, очікуючи на виступ, я прислуховувався, як мої друзі перекидувалися назвами пісень, які вони хочуть почути. Кожна названа композиція була для мене загадкою.
Нарешті на сцену вийшов соліст. Юрба заревіла і почала аплодувати.
Чим мені запам'ятався цей виступ?- спитаєте ви.
Ну, як не пригадати танці Міська Барбари та його хриплий прокурений голос. Ой, а ще ці тексти. Глибинні рядки, мертвих і живих поетів. Над одними строфами приходиться думати, а над іншими посміхатися від сарказму та іронії.
Відчувалося, що лідер гурту любить те, що робить.
Він був справжнім. Без пафосу і пластмаси.
З часом я переслухав пісні цього гурту й на наступних концертах вже став частиною тих, хто чекає на виступ «Мертвого Півня», який ніяк не помирав, попри проблеми із складом і важким буттям українського андеграунду.
На жаль, усьому приходить крах. Можливо, в цьому світі вже всі концерти «Мертвого півня» відбулися й Місько Барбара помер не в Парижі, але я хочу вірити, що десь існує край, де досі лунає музика.
Разом з вами ми можемо її увімкнути на повну. І хай звучить голос, який, на жаль, вже не звучить в реальності.
Чи звучить?
Хтозна, містичне плетиво минулого й теперішнього виплітає свої химерні мертві візерунки та малює півня на осінньому склі…
Честь і хвала.
Спочивайте з миром!
12.11.2021
© Богдан Кухта
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927803
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2021
автор: Kukhta Bohdan