ЗАЗОЛОТІВ БАГРЯНЦЕМ ЛИСТОПАД

Йду  на  захід  сонця  у  надвечір'я
Там  де  із  небом  зійшлася  земля.
Вечірня  зоря  веде  на  подвір'я
В  Отчий  дім  там    де  народилась  я.

Біля  воріт  зустрічає  калина
Немов  мати  із  далеких  доріг.
Заріс  мій  рай  і  в  споришах  стежина
Шукаю  свою  весну  з  юних    літ.

Я  люблю,  як  цвіте  білим  цвітом  сад
Красуня  вишня    квітне  навесні.
Вже  зазолотів  багрянцем  Листопад
Чую  колискову  мами  у  сні.

Я  знайду  наосліп  дорогу  додому
В  темну  ніч  заяснію,  як  зоря.
Cтрункі  ясени  в  листі  золотому  
Кличуть  до  себе  як  мати  земля.

О  ,  як  пахне  сад  сочними  плодами!
Яблука,  грушки,  сливи  й  виноград.
Вгощають  щедро  немов  руки  мами
Холодно,  йдуть  дощі...  вже  листопад.

Стоїть  рідна  хата  немов  сирота
Жалить  оголену  душу  кропива.
Давно  немає  батьків  лиш  висота
Обніме  ,як  мати  голубка  сива.






                                                                 
 



адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927750
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2021
автор: Чайківчанка