І, знову мандри, ніч, і сиві сни...
І, знову я крокую краєм неба.
Лунає постріл , падає зоря...
Яка ж *** цілить в небо?
Так боляче за свій народ,
Який не цінить Україну,
Який спустошує любов,
За пай землі, за деревину...
І знову мандри, тільки вдень,
І знову постріл тільки в людські душі...
За слово - слово, не політикани брешуть, брень...
Людські життя вже на вагах - ми мертві душі.
Про що, я вам хотів сказати...
Що вже пусті ліси, Карпати,
І чорний ліс уже як поле,
А, землі де? Чиї?Що? Горе?
Тож схаменіться, українці!
Бо, будете в ярмі не в німців...
І буде лиш один закон -
Усі раби, і, президент - як фараон.
09.10.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2021
автор: Каа3003