Стеж за ним без ліку і без меж.
Доки розуміти не почнеш
мудрий лабіринт його стежин.
Кожен рух плекай і стережи.
Стеж за чаклуваннями шулік.
Як його лице міняє рік.
Стеж і стій, як він собі стоїть:
хтозна скільки ер, епох, століть.
За його мелодією стеж
з вітру, цвіркунів й електровеж.
За нечутним диханням густим.
В себе ритм і дух його впусти...
Як тече мінливість кольорів.
Як пливуть луки й стада корів.
Стеж за медитацією хмар.
Стеж за тим, чого в тобі нема.
Доки вчуєш стрижень, що росте,
доки не розбачиш в нім просте,
що чарує серце і уста...
Це і є довершеність проста.
Стеж за цим учителем німим.
Все ж, його придумали не ми.
Місту говорити вчися "ні!".
В СТЕП. Зрання. Босоніж. По стерні.
© Сашко Обрій.
19.09.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2021
автор: Олександр Обрій