Травицею гуляю босий,
крокую садом біля хати…
Дощів, мені здається, досить,
не треба землю заливати.
Сумне сьогодні надвечір’я,
бо краплям зливи лік утратив,
укрились хмарами сузір’я,
громи гримлять немов гармати…
Чи це поїхав хтось возами?
То, певно, тве́рді* охоронці.
Забулась дощовиця снами.
Зійшло край вечір красне сонце.
07.06.21р.
*Твердь – небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2021
автор: Микола Соболь