Заросли полинами шляхи журавлині
Й підбирає шлейф крику птахів чужина.
А у вереса повні бокали вина,
Яке жовтень не випив, а спити повинен.
Журавлина застигла в поклоні смутна.
Як наточене вістря клинопис осінній,
І на спліні глевкім почіткішав рельєф.
Допікає поблажливий сміх й решильє,
Котре вив’язав ранком сполошений іній.
Із отих подаянь холод кубла зів’є.
Нашвидку осінь пише тривожні есеї,
Заодно літо бабине прихапцем тче.
А воно, мов роки, поміж пальці тече
І щезає десь там, де крилаті антеї…
Жовта стуженька руку кладе на плече.
Вже нікуди без неї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2021
автор: Valentyna_S