/Вільний переклад М.Цвєтаєвої./
Зривається лист і вкриває могилу
В догоду зимі.
Послухайте, мертвий, послухайте, милий,
Ви все-таки мій.
Всміхнулись: в благенькій дорожній я свитці –
Мов місяць зіткав.
Без сумніву – мій Ви. Мені це не сниться:
Візьміть, ось рука!
В лікарню йду з вузликом, Вас не покину
в ранковій порі.
Ви просто поїхали в інші країни,
До теплих морів.
Я Вас цілувала! Скажіть, молодому
Навіщо білет на той світ?
Ви – вмерли? Не вірю! Вертайтесь додому
Й – живіть!
Хай листя обсипалось, змиті і стерті
На жалібній стрічці слова.
Якщо ж і для цілого світу Ви мертві –
Я теж нежива…
Я завжди Вас бачу та чую усюди,
З благанням вдивляюсь в людей.
Я Вас не забула і Вас не забуду
Ніколи й ніде!
Безмежне кохання покличе з далечі,
Бо Ви там один.
Цей лист – в порожнечу,
Цей лист – в нескінченність,
Цей лист – в нікуди́…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2021
автор: Білоозерянська Чайка