Онуку.



Світ  без  нащадка,  то  життя  в  пусте,
Нехай  веселе,  сите,  але  тепло  -  не  те.
Бо  згадками  не  можна  довго  жити,
Вперед  потрібно  йти,  майбутнє  щоб  створити.

Дивлюсь  на  внука,  то  моє  зернятко.
Такі  вже  гарні  має  оченятка.
І  хитра  посмішка  й  розумний  погляд  тішить.
Ото  є  Щастя,  і  воно  мене  колишить…

©  В.  Небайдужий.  2021.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2021
автор: Небайдужий