Віє в полі Вітрюган :
Вуса сиві - дідуган,
Борода - аж до землі,
Заміта сліди в стерні,
Що лишились від врожаю.
Трощить все у лісі, гаю...
Мить й шмигнув він у садок.
Сила є...І тут мастак :
Бородищею вхватив
Яблуні всі обтрусив,
Поламав весь виноград,
Все шпурляє наугад.
Лиш би шкоди наробить,
Щоб всім людям насолить.
Познімав дахи уміло,
Все змішав : солому, сіно,
КопицІ порозкидав,
Тин, ворота поламав.
А коли втомивсь добряче,
Ліг спочить, бо як иначе, *
Сила вже - не молодеча :
Руки терпнуть, спина, плечі...
Ось такий він Вітрюган
Без ліку років дідуган !
*Инак, иначе - маловживані слова по Грінченко.
Примітка : в останні роки руйнівні вітри частенько залітають до нас на Волинь і
завдають людям значної шкоди. Так в серпні 2021р було повалено
буревієм більше 30га лісу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927319
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2021
автор: Галина Лябук