L AMOR DUERME EN EL PECHO DEL POETA
Tu nunca entenderas lo que te quiero
porque duermes en mi y estas dormido.
Yo te oculto llorando, perseguido
por una voz de penetrante acero.
Norma que agita igual carne y lucero
traspasa ya mi pecho dolorido
y las turbias palabras han mordido
las alas de tu espiritu severo.
Grupo de gente salta en los jardines
esperando tu cuerpo y mi agonia
en caballos de luz y verdes crines.
Pero sigue durmiendo, vida mia.
¡Oye mi sangre rota en los violines!
¡Mira que nos acechan todavía!
Ти ще не знаєш, як тебе кохаю –
до мого серця стомлено приклала
щоку і спиш. І відблиски металу
і дзвін клинків тебе вже не лякають.
Гонитва йде і нас наздоганяють:
бажання незворотністю фіналу
і зірка вже за нами посилала
промінчики, що сни з вій проганяють.
Хоча в садах вже голоси лунають
і в них звучить жага до твого тіла,
зелені гриви коні розвівають
і кров гримить копитами по жилах –
замовклим скрипкам ще не час до раю,
ще рано прокидатись, моя мила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2021
автор: Анатолій Костенюк