(із циклу Карашинські жита)
Дорога ця вела до річки,
поміж полів овес де зріс,
а ми натомість мали звичку
іти крізь хутір, через ліс…
Хати́ там до землі схилились
і марилися відьмаки…
В собі шукали хвацьку силу
дійти юрбою до ріки.
Але було, що самотужки
отой фільварок мав пройти
і бігли ноги мої пружко
через жахіття до мети.
Не зваблюють з тих пір проспекти
сліпучим сяйвом ліхтарів,
бо в пам’яті моїй не стерти –
той хутір де не біг – летів.
02.06.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2021
автор: Микола Соболь