Півонії

Цей  аромат  не  сплутати  ні  з  чим.
Дурманить  він  іще  до  цвіту  липи.
І  відчуття:  немов  наливки  випив
й  проспектом  йдеш  світ  за  очі  нічним…
Підморгують  несплячі  ліхтарі.
А,  що  їм  сон?  Такий  травневій  по́вів
і  місяць  завжди  сповнений  любові,
а  в  небі  перші  відблиски  зорі…
Чекай-но,  весно,  я  до  тебе  йду!
Спішу  ще  раз  напитися  розмаю,
не  відмовляй,  пізнав  тебе  і  знаю  –
ці  пахощі  півонії  в  саду.
30.05.21р.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2021
автор: Микола Соболь