Я тобі на плечі так схилюсь, рідненька,
Люба, найдорожча, наймиліша ненька,
Доторкнусь волосся трепетно рукою,
Сивина рядочком з'єднана з журбою
Жаль, що ненько, швидко побіліли скроні,
Зморшечки покрили личко і долоні
Та чому ж, рідненька, час біжить, як ріки,
Від розлук і смутку знітились повіки
Ти не плач, матусю, ще всміхнеться літо,
Прилетять з чужини до хатини діти
І заплачуть очі, вже від щастя, мила,
Будеш ти, рідненька, знову ще щаслива
Бережіть, плекайте, поки в Вас є, ненька,
Лише з нею, любі, Ви іще маленькі,
Бо коли немає - ти вже не дитина,
Лиш лишиться згадка милої хвилини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик