Ой купила черевики та й пішла я на музики,
Танцювала, танцювала… аж підбори позбивала.
Довго музика дзвеніла, лиш з одним я гомоніла.
Він дививсь не на підбори, а на личко й чорні брови.
Потім мене, чорноброву, проводжав милий додому.
Хоч близенько йти до хати, та чекала довго мати.
Без підборів черевички повели обох до річки.
На місточку ми сміялись… черевички там зостались.
Нагулялись, видно, вволю, бо ходили ще й по полю.
Не схотіли й ти до хати… ото ж самі винуваті.
А нащо ж було бродити, по діброві нас водити?
А нащо ж так танцювати, щоб підбори позбивати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: Надія Башинська