Голосила тітка Ліда

Голосила  тітка  Ліда:
-  Ну  скажіть,  чия  вина,
що  у  цім  буремнім  світі
я  однісінька-одна?
Мов  билинонька  у  полі,  
доживати  маю  вік.
Чи  прокляття  то,  чи  доля?
Був  сусід  -  і  той  утік.
Під  вікном  стара  Калина
загойдалась  у  журбі:
Як  це,  тітко?  Ми  ж  -  родина,
всі  плоди  мої  -  тобі!
Обізвалася  Сопілка:
Знаєш  ти  мене  давно,
я  тобі  щасливу  пісню
подарую  перед  сном.
Затремтіла  сторінками
мудра  Книга  на  столі:
-  Я  тебе  вожу  світами
Крізь  уяву  по  землі.
Занявчав  пухнастий  Котик,
(ніжно  тулиться  до  ніг):
Ну  облиш  свої  турботи,
вийди,  тітко,  на  поріг.
Там  до  тебе  промовляють
Дивним  співом  солов'ї.
А  на  небі  Сонце  сяє
в  одинокості  своїй.
Придивися  і  побачиш,
як  шовковий  день  звучить.
То  чому  ж,  рідненька,  плачеш,
якщо  поряд  -  цілий  Світ?!
Не  втрачай  життя  у  смуті,
Глянь,  як  Сад  тобі  цвіте!
А  самотнім,  знаєш,  бути
Можна  і  серед  людей.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: ЛУЖАНКА