Красуня -осінь немов Мадонна
Свої золоті коси розпустила.
В осіннім храмі - свята ікона
Верховіття дерев озолотила.
Я увінчаю коси золоті
І сонечком нахилю небо до ніг.
Намалюю цю жінку в красоті
І замилуюсь вродою край доріг.
Стоїть, в бурштиновій позолоті
Немов над річкою верба, тополя.
Оспіваю вроду у ніжній ноті
Благословлю її на щастя , долю.
Запалю свічу в осінній вечір
Розпалю огонь в каміні дровами.
Обніму тебе мила за плечі
Заласкаю ніжними словами.
Золотава осінь тепла просить
І душа, замріяно в небо зорить.
Вітер опале листя розносить
А на жаль, золотий час не зупинить!.
На коси впав білий сніг -сивина
Ти, не боїшся заметіль зими.
Виглядаєш зіроньки край вікна
І мрієш зустріти сонце весни.
Йдеш в Листопад тихою ходою
І проводжаєш журавлі в синю даль.
Ти, щедра з красивою душою
Твоя пісня прожене мою печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: Чайківчанка