Філософія осені



Не  викапай  осінь...  Ті  злотії  очі
Твої  незабутні  –  і  досі  в  мені...
Вони  і  сумують,  та  серце  цілують,
Як  топові  вдаль  корабельні  вогні...

В  тобі  снить  розлука,  усім  нам  наука,
Що  все  є  примарне  –  лови  доки  є?
На  крилах  лелечих  і  там  не  є  втеча,
Життя  як  той  спалах  а  далі  жниво?              

На  те  Божий  усміх:  "Вам  тяжко  при  умить
Зиск  вічного  Всесвіту  лиш  всіх  життів  –  
Від  тих  філософій  наліт  лиш  терновий,
І  є  дилетантських  думок  лейтмотив..."  

28.09.2021р.                

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: Променистий менестрель