Вітер аж до зір гойдалку колише
Підіймає повільно вверх, а то вниз.
Душа затаїла подих... не дише,
Вдихає небо ,що дарує "сюрприз".
Слухає пташечку ,що їй щебече
На вушко тихенько рано-раненько.
Несуть, дівча мрії крило лелече
В садочок вишневий , де сива ненька.
Біжить смаглява дівчинка щаслива
Назустріч весні там , де вишні цвітуть.
Спішить у літо ,де золота нива...
У волошковий рай ,щоб щастя вдягнуть.
Іде поміж ланом жита, пшениці
Збирає в долоні квіти польові.
І над нею кружляють білі птиці
Мережать казкові сонячні дні .
Вона мчить ,як вітер у гай щоранку
У запашні п'янкі трави в діброви.
Щоб послухати чарівну співанку
Спів солов'я лагідну милу мову.
Ця пташечка мала летить край неба
Зорить у річку в дзеркало води.
Для душі сонечка тепла ,так треба
Сплести віночок на коси для краси.
Злетілись думи пташечки крилаті
Сіли на плече щебечуть пісні.
Гойдать моє дитинство біля хати
І дарують прекрасну мить душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2021
автор: Чайківчанка