майже існуєш_ снуєш поміж сосен в тумані_
міряєш околи поглядом / кроком / рукою_
миті розмиті шануєш_ неначе останні_
криком у безвість руйнуєш гештальт супокою_
>
в берег асфальту врізався зазубень тіні_
вмита дощами шипшина до щему рябіє_
ставиш під сумнів доцільність напружених ліній,
дивишся в бляклу імлистість як в очі повії_
>
майже існуєш_ пам’яті файли рандомні_
скроні під каптуром чорним пульсують басами_
пси неприкаяні осені виють осанни,
сни усвідомлені плавляться в черепа домні_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2021
автор: Ки Ба 1