Хвороба самоти

Відчуваю  потяга  потугу,
рейок  дві  натягнуті  струни…
Хочеш,  розкажу  тобі,  як  другу
одинокі  які  бачать  сни?
Кажуть  люди  всі  на  світі  грішні,
у  вагоні  зовсім  не  до  сну,
відцвітають  спогади,  як  вишні
й  дріботять  сльозами  по  вікну.
Цю  хворобу  лікар  не  лікує.
Захворівши  навіть  один  раз,
не  шукай  пігулок,  марно,  всує.
Тебе  зцілять  тільки  відстань  й  час.
25.09.21р.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2021
автор: Микола Соболь