Моя дівчинко, юна цнотлива мрійнице, що тебе привело сюди?

Моя  дівчинко,  юна  цнотлива  мрійнице,  що  тебе  привело  сюди?
Як  на  воду  хтиву  ворожінням  лягли  твоя  цнота  й  тіні  прозорі?
Хто  нас  разом  з  тобою  по  хрещенській  воді  й  канату  тонкому  водив?  
Як  навчитись  навіки  забути  тих,  що  назавжди  вросли  в  твої  зорі?  
 
Мій  вчорашній  хлопчику,  мої  стегна  широкі,  а  пальці  такі  ж  тонкі.
Я  все  так  же  мовчу  на  Місяць.  Ковтаю  образи-роки.  І  для  тебе
Я  все  та  ж  невгамовна  білявка,  що  забути  не  може  про  сни,  які
Назавжди  лишаються  молодими  й  завжди  пахнуть  тобою  і  небом.

Мій  чужинцю  рідний,  коли  ти  не  спиш,  а    місто-потвора  давно    мовчить,
Коли  знов  "умикаю"  байдужість-гордість,  щоб  почути  в  небі  магічну  «reggae»,
В  мене  справді  безсоння.    Я  справді  хочу  засинать  на  твоєму  плечі.
А  під  зорями-снами  насправді  лунає  шалений  потворний  регіт.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2021
автор: Юлія Радченко