Завзяті грибники
Осінь дощиком моросить,
Тихо каламутить гами.
Це вона всіх щиро просить:
"Час іти в ліс за грибами!".
Взяв Вадимчик дві корзинки
Й з дідусем майнули радо
По своїх пройтись стежинках,
Що не раз ходили разом.
Вже хлопчина добре знає:
Файні є гриби й отруйні.
Перш ніж різати, спитає
В дідуся. Малий розумник!
- Діду, глянь! Які лисички!...
Діду - білий! Величезний!
- Ого, красень! Сироїжки!
З ними трішки обережно!
- А чому? Що, не хороші? , -
Внук розпитує, - Чи хворі?
- Ці грибочки дуже схожі
На отруйні…
- Мухомори!
- На ходу хапаєш, синку!
Молодець! Дивись - маслята!
- Діду, повні вже корзинки!
Вже нема куди збирати!
Підморгнув дідусь, всміхнувся
Та рюкзак з плечей знімає:
- Ще зберемо! Хай бабуся
Сушить, жарить, закриває!
Що надбаємо, тим взимку
Будем щедро смакувати!
… І пішли дідусь з Вадимком
Жваво ще гриби збирати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2021
автор: Коток Оксана