Іду осінніми стежками

В  надії,  як  дитя...  чекаю,  чуда,  дива
Здається,  що  зустріну  тебе  в  житті.
У  мріях  розправляю  лебедині  крила
Шукаю  всюди  твої  сліди  на  землі.

Моє  сонечко  згасло  на  долонях  землі
А  літо  відлетіло  за  журавлями.
Без  тебе  самотньо  і  ностальгія  в  душі
І  довжелезна  відстань  є  поміж  нами.

Завітала  осінь  непривітна,  холодна
І  окутала  небо  в  сизі  тумани.
В  цей  час  природа,  як  людина    безвладна
Пливуть  хмари,  йдуть  дощі...та  все  в'яне.

Притомлений  сірий  день  голову  опустив
Вітер  із  віття  зриває  жовте  листя.
Ніби,  вчора  літній  сад  яблуками  гостив
Нині,  осінь  вкриває  все  падолистом.

Я  осінніми  стежками  іду  в  Листопад
Промокла  наскрізь  під  холодним  дощем.
Із  моїх  очей  котяться  сльози  немов  град
Я,  сумую  за  тобою    і  в  душі  щем.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2021
автор: Чайківчанка