Костур стоїть у кутку,
аж блідне кирпата свашка.
Слухайте пісню лунку:
«Жити у світі як тяжко…»
Гайда, козаче, в похід!
Не розбазар свої чари.
Кров’ю вмивається схід
від москалів-яничарів.
Треба, поляжем кістьми, –
рідне воно – Дике поле.
Мамо, мене обійми,
наче маленького в льолі…
Змиє кровицю вода –
це колообіг природи…
Жінка навіки свята,
як відійшли в неї во́ди…
14.05.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2021
автор: Микола Соболь