Літневий вечір і легкий туман,
Я так люблю волошки, їхню вроду,
Про них можливо написать роман
І закохатись до нестями знову
Стоять у синіх сукнях, як завжди,
Чарівністю захоплюють мій погляд
І байдуже не можу я пройти,
Щоб не піймати їхній милий подих
А сонечко промінням виграє,
Торкає так грайливо пелюсточки,
Як ніби легінь дивно заграє,
Тендітно, обіймаючи листочки
Літневий вечір і легкий туман
Та я люблю так синьооку вроду,
Про них можливо написать роман
І закохатись до нестями знову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик