А Місяця полюбила зірка
Стрункий явір біляву берізку.
Від цілунку сонця цвіте квітка
Небо вінчає лебідь, лебідку.
Усміхається синьооке небо
У надвечір'ї місяць молодий.
І для двох більше щастя не треба
Манить, їх у даль простір голубий.
Даруйте, коханій ніжні квіти
Віднайдіть у снігах серед зими.
Хай відчує земне тепло літа
Із небес, ясне сонечко весни.
Освідчувавсь мені у любові
Вірила у тебе ,як у себе.
А я, прагнула ласки у слові
Віддавала найкраще для тебе.
У мріях злітали вище неба
Збирали у жмені зорі ясні.
Під вікном цвіла мальва для тебе
Вдарив грім, стоптали рясні дощі.
Ти, не захистив мене від вітру
Від блискавиць, і грози та й грому.
А роки сплили у ріку бистру
Одиноке серце зазнало втому.
Прилетіла в небо блискавиця
Розлучила лебедів кохання.
Під дощем змокла зранена птиця
Згорає, без тепла квітка рання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2021
автор: Чайківчанка