І знову листя на деревах жовкне,
В минуле знову літо відійшло ,
Ще рік один забе́ре осінь вкотре ,
У когось вже багато відняло.
Чимало днів позаду. На годинник,
Дивитися не хочеться і зась,
Красива пані-осінь не щадить хвилини ,
Бо повністю часові віддалась.
Але мене ще тішить пора року ,
Кружляю поруч з нею залюбки,
Ступають по листках, що упали кроки,
Складу в букет їх ніжно до руки.
Для мене осінь ще не робить суму,
Бо молодіть гуляє ,час такий,
А серце із натхненням бере думи ,
В нагоді йому колір золотий.
Через вікно ,із-далека, чи досить близько,
Я бачу різнобарвні у гілках мазки ,
Це пензликом розмалювали бризки ,
Й довкола все нагадує казки .
Ще сонце іноді лоскоче мокрі шибки ,
Ще іноді всміхається мені,
Та міцно вересень тримає свої щітки ,
Сховати хоче теплі промені .
Вдягати час тепліші треба светри,
Вони зігріють душі і серця,
Допоки в нас "великі кілометри",
Не дасть печаль вдягнути осінь ця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2021
автор: Вікторія Павлюк