Тому, що немає тебе на горищі весни,
Серед квіту, що марить білилами
вишень і аква-
марину налитого повінню неба, і ти,
Примара моя, для якої уяви забракло.
Тому, що немає ні кольору, ані мостів,
Що зв'язують берег чуттєвий
з уявним берегом,
Тому недостатньо підтримки
з поруччя слів,
Над вільним падінням з черешні
в провалля черева.
14.05.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2021
автор: Володимир Каразуб