Клекоче день у вирі суєти…

***
Клекоче  день  у  вирі  суєти,
у  вікна  сонце  тарабанить  марно.
Ти  нині  -  ти,  а  завтра  -  вже  не  ти,
маленька  тінь  заляканої  сарни.

На  тлі  боїв  і,  ніби  перемог,
на  ешафотах  безпорадних  істин
нові  Боги  малюють  декалог,
нові  у  ньому  двигаючи  змісти.

Такі  розкладки  і  такі  тини,
і  бездоріж  невиведені  мапи.
Ти  ніби  спиш,  та  нині  це  не  сни,
а  яви  пазуристі,  темні  лапи.

Тікай  чи  ні,  біжи  чи  просто  стій  -
земля  ще  в  русі,  сонце  не  згоріло.
Цей  день,  як  постріл,  як  кусючий  рій,
вгризається  у  душу,  наче  в  тіло

Холодним  лезом  виру  суєти...
І  опиратись,  певно,  знову  марно.
Ти  нині  -  ти,  а  завтра  -  вже  не  ти,
а  тільки  тінь  заляканої  сарни...

14.09.21  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2021
автор: Леся Геник