Ніч опустилась.


Ніч  опустилась  на  мою  Вкраїну,
Покрила  небо  крилами  пітьми.
Не  сяє  сонце,  навіть  місяць  згинув.
Став  темним  шлях.  Куди  мандруєм  ми?

На  небі  тої  зіроньки  немає,
Що  світить  як  святий  дороговказ,
Нікчема  булаву  в  руках  тримає,
А  ми  йдемо,  чи  то  ведуть  кудись  там  нас.

Ми  спотикаємось,  не  знаючи  дороги,
Й  руки  підтримки  нам  ніхто  не  дасть,
Кудись  там  просимось  та  оббиваємо  пороги,
То  може  зупинитись?  Всім  кланятися,  зась…

Ми  маєм  землю  і  бажання  працювати,
І  наші  руки  вміють  гарно  все  робить,
Тож  доленьку  свою,  самим  пора  кувати,
А  не  в  чужих  краях  "жар  -  птиць"  ловить.

Давно  пора  своє  побудувати,
Таке,  щоб  всі  сказали:  "То  є  КЛАС",
Кудись  там  “гордо”  на  колінах  не  проситись,  ВСТАТИ.
Щоб  мали  честь  запрошували  нас.

©  В.  Небайдужий.  2021  р.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2021
автор: Небайдужий