[i]А я у тебе виросла, бабусю,
І не забулося нічого, рідна!
Пташам малим до тебе притулюся:
Жили ошатно, чисто, хоч і бідно,[/i]
Смакую з хлібом молоко козине,
У насолоді припадаю банки.
А поряд Мурчик аж ковтає слину,
Його «Мур-няв» – знайомі ноти ранку.
[i]З рудим іде сніданок з апетитом,
Ти докоряєш: «З банки? Щоб прокисло?!»
А усміх каже інше: «Пийте, діти!»
Це найсвітліший спогад про дитинство.[/i]
І ось вже ситі на подвір’ї друзі,
Обійми-муркотіння ті: «Не сердься!»
Спасибі, що доглянула, бабусю,
Твоя любов живе зі мною в серці.
/Дякую за чудову картину художниці Анастасії Чудаковій./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2021
автор: Білоозерянська Чайка